У часи Голодомору 1932-1933 років на Полтавщині діяв “концтабір для дітей” (ВІДЕО)

У часи Голодомору 1932-1933 років на Полтавщині діяв “концтабір для дітей”. 

Знаходився він на Миргородщині на місці старої козацької фортеці. 1958 року його випадково знайшов місцевий мешканець, маленький хлопчик Олександр Джунь, - сіна старих мурів рухнула, і з-під неї посипалися людські кістки.

Як розповів Олександр журналістам Радіо Свобода, тоді, він з батьком став перезахороняти останки загиблих.

- У 1958 році, коли ми малими тут бігали, стіна й завалилася, а з-під неї ці кісточки посипалися. Батько ввечері додому прийшов, а я під ліжком ховаюсь. Вночі ми разом з ним зробили перше перепоховання. Батько вибирав кісточки, а я носив їх у лантуху і копав яму, – розповідає Олександр Джунь.

Відтоді хлопчина і його батько почали збирати докази і свідчення про ті страшні події. Нині на тому місці діє Музей пам’яті Голодомору, директор якого Олександр Джунь опублікував у книзі “Чорні роки Миргородщини” свідчення про «дитячий концтабір».

Як вдалося дізнатися чоловікові від стареньких свідків тих подій – в табір або «інтернат», як називала його радянська влада, потрапляли діти-сироти з ближніх сіл, або «біженці» із залізничних вокзалів, або ж діти «куркулів», арештованих за непокору при здачі зерна.

Виживати  у «інтернаті» дітям було дуже складно, знайшлися свідки, які розповіли, що обстрижених, ледь одягнених дітей тут утримували за колючим дротом у невеликому будинку-бараку поряд з церквою. Голод та хвороби шансів на життя не давали. Щоранку дитячі тіла вкидали у вигрібну яму та козацькі порохові погреби. Коли старий колодязь заповнився трупами вщент, їх почали штабелювати на березі річки.

Згадують також, як в той же час до приміщення церкви, щ обула поряд – завезли зерно і охороняли його, не віддаючи його нікому. Там воно і гнило та пріло від холоду і дощу, а навесні діти з інтернату виповзали на «чотирьох» з приміщення, щоб «пастися» на зеленій траві, і тут же помирали – бо молода трава була дуже різучою.

Дізнатися напевне, скільки дітей утримували у миргородському таборі і скільки померло, журналістам Радіо Свобода не вдалося. Радянська влада ретельно фальсифікувала й приховувала такі дані.

Спогади про ті події пам’ятає жителька такого табору-інтернату, яка тоді була 10-річною дівчинкою Надія Лебідь.

- Кожна мама думала, як підкину в інтернат, то виживе, а воно й там до ранку помирало. А тоді, отих діток, кидали на купи, а потім на машину, як дрова, поскидають і вивезуть десь у яму. В інтернаті було, де деревина, то ми її об’їдали, як сарана. Ламали листячко і їли, – каже Надія Лебідь.

Жінка, яка пережила ті страшні роки розповідає, що пам’ятає співанку, що описує, як Голодомор забирав дитинство й життя в українських дітей: «Котилася тарілочка по крутій горі, забавляла малих діток у нашім дворі, десь взялася баба чорна і чорний жупан, заховала тарілочку у тихій туман».

Полтавщина – одна з тих областей України, які мали найвищу смертність від влаштованого Сталіним і Комуністичною партією СРСР штучного голоду. За даними дослідників, під час Голодомору 1932-1933 років в Україні померло щонайменше 3,9 мільйона людей, чверть з них – діти до 10 років.

Нагадаємо, У Кременчуці запалять свічки пам’яті на площі Незалежності, щоб вшанувати загиблих під час Голодомору