Боєць АТО без кистей рук Олег Березовський, якому кременчужани збирали на лікування, став масажистом-реабілітологом.
Історія командира Березовського
«Ситуація сталася під час відновлення активної фази АТО. Знаходилися ми в Луганській області, там стояла колона внутрішніх військ, - розповідає друг Олега Віктор. - На одне із завдань відправили загін, в якому були франківські десантники і кілька людей з Центральної України. З Олександрії були командир загону Березовський і водій, а навідником був кременчужанин Ростик. Для виконання завдання хлопцям дали БТР-70. Коли солдати виконували завдання, потрапили в перестрілку з сепаратистами. Гвардійці хотіли відстрілятися, але башту бронетранспортера і кулемет, за яким сидів навідник, заклинило від пострілу супротивників. Командир загону не розгубився, відкрив бійницю і сам став відстрілюватися з автомата, давши команду відступати з поля бою. У бійців Національної гвардії стріляли з ручного протитанкового гранатомета. У той момент, коли в Олега закінчилися патрони і він витягнув зброю з бійниці, щоб перезарядити, одна з гранат потрапила всередину БТРа. Автомат, який боєць тримав у руках разом з магазином миттєво вибухнув, уламки з якого потрапили лейтенанту в око, пошкодили стегно. В результаті вибуху командиру відірвало кисті обох рук. Від загибелі командира врятував тільки бронежилет. Від вибухової хвилі постраждали й інші члени загону - водія БТР сильно контузило і відкинуло під задні сидіння, навідник отримав рвані рани руки. Відбувалося все це за лічені секунди. Вцілілі бійці одразу кинулись бинтувати поранених. - Коли Олегу кололи знеболювальне і зупиняли кров, він втрачав свідомість, але все ще продовжував віддавати накази, - каже Віктор. – Хлопці злякалися, дуже сильно, але командир продовжував діяти. Він знову віддав наказ йти, водій знову сів за кермо, але машина стала перегріватися, тоді Олег скомандував відкривати «паки» з мінералкою і поливати гаряче залізо водою. І, хоча десантники були не під його командуванням, вони стали виконувати накази. Тільки завдяки тому, що Олег до кінця не знепритомнів і продовжував вести загін, їм всім вдалося вижити, виконати бойове завдання і піти з поля обою»
«ТелеграфЪ», 28 липня, 2014 р.
Кременчужани одразу ж взялися допомагати бійцю: за першу добу після публікації на рахунок батька пораненого переказали понад 20 тисяч гривень. Історія хлопця підкорила серця жителів й інших міст України, які продовжували йому допомагати.
Воля до життя
Олег Березовський виявив справжню волю до життя і переживши всі операції, прийшов працювати адаптологом до Українського науково-дослідного інституту відновлення працездатності, а згодом вступив туди на навчання, щоб здобути освіту фізичного реабілітолога, про це повідомляє видання Вечірній Харків.
Хоча Олег мав пільги як учасник АТО, проте не скористався ними при вступі (це була друга освіта хлопця – він випускник Харківської національної академії внутрішніх військ). За словами працівників інституту, він навіть здавав письмовий екзамен – за допомогою спеціального пристрою, який розробили спеціально в інституті, та пройшов конкурсний відбір.
В вузі талановитий хлопчина став вивчати реабілітаційний масаж, бо вважав, що теоретичних знань реабілітологу недостатньо. Щоб Олег зміг продовжити отримувати практичні навички, викладачі розробили для нього спеціальний протез «Масажний модуль» та навчили виконувати масаж за спеціальною технікою.
Професіонал своєї справи
За словами творців «Масажного модулю», пристрій зроблений із силікону і складається із однієї насадки, яка повертається навколо всієї осі імітуючи шість положень руки У пристрої один насадка, яка здатна повертатися навколо своєї осі, імітуючи шість положень кисті масажиста. Олег користується модулем, як масажером - пристрій заміняє йому руку.
Зараз Олег Березовський допомагає постраждалим, як і він бійцям з ампутаціями та мріє відкрити свій реабілітаційний центр.
Бути незалежним у побуті Олегу допомагають речі, які йому зібрали в Українському науково-дослідному інституті протезування, протезобудування та відновлення працездатності в Харкові і на Полтавському протезному заводі. У «спеціальній валізці» кілька насадок, що дозволяють Олегові легко користуватися столовими приборами, писати та підіймати гантелі.