Понад мільярд гривень – таку загальну суму становить вкрадений товар із магазинів роздрібної торгівлі України за рік.
За словами експертів, кожен двадцятий товар є вкраденим. Близько одного-півтора відсотків прибутку кожного магазину втрачається через крадіжки.
Категорії, на які можна розділити крадіїв:
-клептомани, що беруть, бо «руки сверблять»;
-молодь, яка вважає, що таким чином самоутверджується та куражиться;
-респектабельні громадяни, котрі, навіть, не розуміють навіщо воно їм здалося;
-люди, що не мають грошей на харчування;
-персонал магазинів та супермаркетів (експедитори, вантажники, сортувальники й охоронці).
За даними компанії Axis і некомерційного партнерства представників роздрібних мереж, основними причинами втрат у ритейлі є:
-внутрішні крадіжки – 33,3%;
-зовнішні крадіжки – 32,9%;
-адміністративні помилки – 26,1%;
-шахрайство постачальників – 7,6%.
Найбільше крадуть дорогі, невеликого розміру товари, такі як: прилади для гоління, одяг та взуття. З продуктів переважно: сир, ковбасу, овочі, горілку тощо.
Для того, аби вкрасти щось у магазині, люди готуються - відвертають увагу охорони, обходять камери, а вкрадене складають в одяг з подвійним дном, та беруть якийсь мінімум товарів, щоб не привертати до себе увагу.
За повідомленням видання «Закон і бізнес», у частині 3 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що крадіжка чужого майна вважається дрібною, коли його вартість на момент здійснення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян , а тобто сто шістдесяти гривень. Якщо вартість украденого майна більше цієї суми, то в такому випадку настає кримінальна відповідальність. Попри це, коли крадія затримано на місці крадіжки, поліція його може відпустити.
Недостачу власникам доводиться компенсувати за рахунок підвищення цін, а також десять відсотків беруть від заробітної плати персоналу.
Зазнаючи такі втрати, власники торгових мереж не говорять про цю проблему, а тримають такі данні в таємниці, тому що втрати у магазинах закладені в ціну товару.
Ні власники торгових мереж, ні держава не знають як діяти в таких ситуаціях або свідомо не звертають на це явище уваги.