Про те, що Водолікарні Кременчука минуло 95 років на сторінках соцмережі ФБ розповідає Анатолій Сербін.
Водолікарня у Кременчуці відкрита у 1923 році на вулиці Першотравневій, у великому приватному маєтку І.Сандомирського. У закладі було оснащено кілька лікарняних палат, у яких розгорнуто 22 ліжка. Проводився амбулаторний прийом хворих, розрахований на 300 амбулаторних відвідувань за зміну.
На момент відкриття лікарні тут працювало 15 лікарів, 37 медичних сестер, 18 санітарок та 9 допоміжних працівників. Характерно, що багато медпрацівників були сумісниками.
У водолікарні проводилося лікування й оздоровлення містян фізичними методами з мінімальним використанням медикаментів. Зате широко застосовувалися надбання народної медицини: фітотерапія, аромотерапія, бальнеотерапія, грязелікування, апітерапія тощо.
Заклад мав великий попит, особливо у промислових підприємств, які зверталися до Кременчуцького повітового відділу охорони здоров’я з листами щодо оздоровлення своїх працівників.
Тож з часом були впроваджені особливі направлення, щось на кшталт нинішніх путівок на санаторно-курортне лікування. У 1926 році Кременчуцька міська рада присвоїла закладу ім’я Ф.Є.Дзержинського, а 4 серпня 1934 року був закінчений капітальний ремонт, добудова приміщення та переоснащення водолікарні найновішим медичним обладнанням. Насамперед, у добудованій частині закладу оснастили палати на 10 та 12 хворих. Таким чином число ліжок збільшилося до 60, а кількість амбулаторних відвідувань – до 350 за зміну.
З’явилося багато нових видів лікування, зокрема, окрім водо- та грязелікування, стали широко використовуватися фізіотерапевтичні прилади світло та електролікування. Розпочали діяти вуглекислотні й сірководневі ванни, широко застосовувався масаж та різноманітні комплекси спеціальних вправ – лікувальна гімнастика, а також апарати механотерапії. Збільшився і медичний персонал, число якого сягало понад 100 працівників. Але, на жаль, під час Другої Світової війни лікарня була зруйнована і після її закінчення не відновила свого функціонування: приміщення потрощено, а оснащення й обладнання – розграбовано та зіпсовано.
На першому знімку довоєнний вигляд водолікарні, а на другому – те що залишилось після фашистської окупації Кременчука.
