Психологиня Світлана Ройз у блозі пояснює як батькам говорити з дітьми, особливо, підлітками, що мають і можуть вчителі та шкільні психологи та про все про наші ілюзії і заборони.
За її словами забороняти соцмережі, гаджети – це марна справа. А ще за статистикою у світі від депресивних розладів страждають більше дівчата-підлітки та жінки.
Підлітковий вік - що важливо?
В дітей в цей період купа амбівалентних почуттів і станів. Вони можуть відчувати нудьгу, порожнечу, розчарування, тугу, незадоволеність, злість, тривогу, агресію.
Важливий маркер того, що дитина за крок від біди - це шрамування. Шрами і порізи - ознаки того, що вона відчуває душевний біль і страждання.
У соцмережах діти навіть знімають ролики, де кажуть матері: "Мені погано на душі - можна я піду до психолога?". А мати сміється й каже: "Посуд іди помий, погано їй".
Саме в період підліткового віку дитина прагне визнання від зовнішнього світу, самоствердження. У дітей змінюється світогляд та світовідчуття, вони шукають себе в ньому, хочуть, що інші їх помічали. Вони прагнуть відділитися від батьків на емоційному рівні. Відбувається певне знецінення мами і її ролі.
Запитання підліткового віку: “хто я?”, “що я можу?”, “на що можу вплинути?”, “як далеко поширюється моя влада?”, “що я можу витримати?”.
У їхньому мозку відбуваються певні процеси. В такому віці префронтальна кора (що відповідає за раціональну поведінку, контроль, критичність, аналіз, оцінювання ризиків) і лімбічна система (що відповідає за переживання, формування емоцій) ще не взаємодіють нормально.
Лімбічна ситема гіперактивна, а префронтальна кора - незріла. Тому дитина так легко йде на ризик і не може зупинитися.
Що потрібно підліткам у їхньому віці?
– заняття, що приносять "швидкі" результати: кулінарія, проєктні табори, тренінги вихідного дня;
– безпечне коло спілкування – настільні ігри, наукові гуртки, рукоділля, будь-які майстер-класи, хобі, творчість, навчальні проєкти, курси програмування, шашки-шахмати, фото-майстерні тощо;
– музика: гра на гітарі, барабанах тощо;
– відчуття значимості: участь в соцпроєктах, волонтерство, майстер-класи;
– читання, написання оповідань, сторітелінг;
– майндфулнес, медитації, візуалізації;
– логічні ігри, проєкти з розвінчанням міфів, експерименти, ігри в мафію, програмування, шахи-шашки;
– лабіринти-квести, малювання.
“Будьте зі мною – відпустіть мене” – постійний стан підлітків. Їм так важливо відчувати від нас: “Я з тобою! Я зможу в себе вмістити те, що ти зараз переживаєш. Ти можеш, “спираючись на мою силу”, рости. І поруч зі мною ти можеш розслабитися й на мене покластися”, - пише психологиня.
Корисним буде спорт, модельна школа, курси макіяжу, батути, псевдоагресивні ігри тощо.
Що можуть вчителі і психологи
В школі психологиня пропонує провести такі заняття. Класу ставлять завдання: розробити інструменти “кризового реагування” в складних ситуаціях. Клас ділиться на групи та відповідає на запитання:
– Як зрозуміти, що однокласнику / другу погано?
– Що я роблю, коли мені погано?
– Як розрізнити “небезпечну інформацію”, які правила безпеки в інтернеті працюють?
– До кого можна звернутися по допомогу?
– Якщо я дізнався, що однокласник / друг збирається зробити ризиковану дію, – як важливо вчинити?
– Що мені допомагає (заспокоїтися…)?
– Що ми робимо в класі, щоби підтримувати одне одного?
Проводити такі заняття має вчитель чи психолог, якому довіряють діти. Такі заняття - це вже “вихід із лабіринту”.
Дорослі можуть запитати себе: “Коли дитина мені і зі мною усміхалася? Чи дозволяю я дитині мене чогось навчити? Яка улюблена страва дитини? А як дитина знає, що я її люблю, що вона для мене важлива?”.
Чому ваша дитина ніколи не розповість вам про сексуальне насильство? - консультує психотерапевт