«Борис Миколайович я знаю, як прекрасну людину, який знав виробництво і робив все для того, щоб це виробництво працювало, щоб люди були зайняті роботою і регулярно отримували заробітну плату…
Розповім одну історію. Коли постало питання про те, що мені довірили очолити федерацію боксу міста Кременчука, то наші спортсмени звернулися з проханням, щоб зробити ринг. Ми обговорили це з Борисом Миколайовичем і він зробив так, що до сьогодні ще спортсмени використовують цей ринг»,- розповів у вівторок, 19 листопада, під час прощання з людиною-легендою, яка творила історію свого рідного заводу і міста - Борисом Мунтяном у палаці культури «Кредмаш» ексголова Автозаводської райради, а зараз виконавчий директор Кременчуцької організації роботодавців Володимир Коваленко.
«Мене доля звела із Борисом Миколайовичем коли я працював на автомобільному заводі, вже у керівних органах. Ми часто з ним спілкувалися, тому що завод дорожніх машин був постачальником сталевого і чавунного лиття на наше підприємство. Але найцікавіше те, що Борис Миколайович відіграв у моєму житті одну з відповідальних ролей і простягнув руку і цю руку я відчував довго в своєму житті.
Так, коли автоскладальний завод розпочинав свою діяльність на території міста Кременчука, то підприємства не мало потужностей і не було перспективи розвитку цього підприємства.
І коли постало питання, де знайти потужності, де знайти майданчик, де можна було б розмістити завод з виробництвом, як було у автоскладального заводу, я звернувся до Бориса Миколайовича.
Він говорить: «Давай подивимось. В мене є площадка із збуту на вулиці Салганій. Ми з ним поїхали, по території походили, я говорю: «Мало, мені хоча б гектарів десять».
«Колю, оце є 4, бери. А далі життя покаже»,- відповів Б.Мунтян і був прав. Ми з ним домовилися, викупили ту площадку, і на тому місці був побудований автоскладальний завод, який випускав продукцію і давав роботу і заробітну плату багатьом кременчужанам.
Борис Миколайович завжди був ввічливою людиною. Він ніколи казав поганого слова, але був справедливий.
Якщо десь було не так, то міг відчитати і сказати, що це не так треба робити, а по-іншому»,- розповів про Бориса Мунтяна ексдиректор Кременчуцького автоскладального заводу Микола Черниш.
Нинішній голова наглядової ради заводу дорожніх машин Микола Динилейко згадує, що прийшов працювати на завод у 1985 році і Борис Миколайович тоді працював головним інженером.
«У 1987 році я став начальником відділу збуту, він був головним інженером. У 1988 році він став директором, то в нас була вже пряма співпраця… Це був жорсткий керівник, але справедливий. Цей період такий був коли ми працювали достатньо нормально, але в 90-х роках уже все ж пішло на спад. І в тій ситуації, яка була в державі, на заводі, то потрібно було контролювати кожну копійку, кожен час, кожну хвилину, кожну тонну металу і Борис Миколайович в ті часи проявив себе справжній керівник, талановитий інженер…
Коли він на початку 2000-х залишив посаду керівника підприємства, він ще турбувався, цікавився про підприємство. Він став головою наглядової ради і працював до 2011-го року»,- розповів Микола Данилейко.
Теплі спогади про Бориса Мунтяна, під час прощання журналістам, розповіли і інші колишні та теперешні керівники міста та підприємств.
Квіти до труни цього дня поклали міський голова Кременчука Віталій Малецький із своїм першим заступником Володимиром Пелипенком, колишні голови районів Андрій Коваленко та Володимир Коваленко, екскерівників промислових гігантів України – «АвтоКрАЗу» Роман Черняк, заводу коліс Геннадій Леготкін, теперешній керівник АТП-15307 Юрій Кірєєв, директор парку Миру Віталій Добрунов, депутат Полтавської облради Олег Фещенко та інші.
Після прощання у палаці культури труну з тілом Бориса Мунтяна було перевезено до Новоревівського кладовища, де він знайшов вічний спокій.
Інформує kg.ua