Кременчук провів в останній путь ексдиректора завода дорожніх машин Бориса Мунтяна

Саме за його керівництва ВАТ «Кредмаш» став провідним підприємством машинобудування, яке виготовляло та виготовляє асфальтозмішувачі, автопаливозаправники, бітумовози, асфальтовози та інші дорожні машини, а також товари народного споживання, що відповідають потребам ринку.

На 90-му році життя 17 листопада перестало битися серце колишнього керівника Кременчуцького заводу дорожніх машин Бориса Мунтяна. Звістку про смерть Бориса Миколайовича першим повідомила наша редакція і згодом вона облетіла місто за лічені хвилини. У соціальній мережі з’явилися багаточисельні коментарів-спогадів про цю неординарну людину. Люди писали, що він був жорстким керівником, але справедливим керівником, у якого вистачало часу не тільки на виробництво, а й на соціальну сферу.

«Він зробив себе сам!»,- написала у коментарях Ольга Стеценко.

І дійсно, Борис Миколайович Мунтян народився 15 жовтня 1935 р. у селі Кошарка на Одещині. У Одесі закінчив політехнічний інститут і відразу після цього доля поєднала його з Кременчуком і саме заводом дорожніх машин. 

На цьому відомому не лише в Україні, а й за її межами підприємстві, Борис Мунтян пройшов шлях від майстра до директора заводу.

У 1963-1983 роки – він майстер, механік, начальник цеху, головний механік Кременчуцького заводу шляхових машин ім. В.І. Леніна.

1983-1988 роки - головний інженер об'єднання «Шляхмашина» (м. Кременчук).

1988-1994 роки — генеральний директор Кременчуцького об'єднання «Шляхмашина».

1994-2002 роки - президент відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин».

З 2002 року до 2011 року - голова наглядової ради ВАТ «Кредмаш».

Борис Миколайович був нагороджений медалями «За доблесний труд» (1970), «Ветеран праці» (1986), медалями «Захисник Вітчизни», «60 років визволення України від фашистських загарбників», « 60 років Перемоги в ВВВ 1941-1945», Почесною відзнакою Президента України (1995), «Заслужений машинобудівник України» (1992), номінант видання «Золота книга ділової еліти України», нагороджений дипломом та пам'ятною медаллю (2000), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (2005), присвоєно звання «Почесний робітник Кременчуцького заводу дорожніх машин».

Саме за його керівництва «Кредмаш» став провідним підприємством машинобудування, яке виготовляло та виготовляє асфальтозмішувачі, автопаливозаправники, бітумовози, асфальтовози та інші дорожні машини, а також товари народного споживання, що відповідають потребам ринку.

Саме за час керівництва підприємства Борисом Мунтяном, проведена повна реконструкція заводу, впроваджено 275 передових технологій, 42 винаходів, для робітників збудовано понад 43 тисячі квадратних метрів житла. За ці роки більше 900 працівників поліпшили свої житлові умови.

«Борис Миколайович я знаю, як прекрасну людину, який знав виробництво і робив все для того, щоб це виробництво працювало, щоб люди були зайняті роботою і регулярно отримували заробітну плату…

Розповім одну історію. Коли постало питання про те, що мені довірили очолити федерацію боксу міста Кременчука, то наші спортсмени звернулися з проханням, щоб зробити ринг. Ми обговорили це з Борисом Миколайовичем і він зробив так, що до сьогодні ще спортсмени використовують цей ринг»,- розповів у вівторок, 19 листопада, під час прощання з людиною-легендою, яка творила історію свого рідного заводу і міста - Борисом Мунтяном у палаці культури «Кредмаш» ексголова Автозаводської райради, а зараз виконавчий директор Кременчуцької організації роботодавців Володимир Коваленко.

«Мене доля звела із Борисом Миколайовичем коли я працював на автомобільному заводі, вже у керівних органах. Ми часто з ним спілкувалися, тому що завод дорожніх машин був постачальником сталевого і чавунного лиття на наше підприємство. Але найцікавіше те, що Борис Миколайович відіграв у моєму житті одну з відповідальних ролей і простягнув руку і цю руку я відчував довго в своєму житті.

Так, коли автоскладальний завод розпочинав свою діяльність на території міста Кременчука, то підприємства не мало потужностей і не було перспективи розвитку цього підприємства.

І коли постало питання, де знайти потужності, де знайти майданчик, де можна було б розмістити завод з виробництвом, як було у автоскладального заводу, я звернувся до Бориса Миколайовича.

Він говорить: «Давай подивимось. В мене є площадка із збуту на вулиці Салганій. Ми з ним поїхали, по території походили, я говорю: «Мало, мені хоча б гектарів десять».

«Колю, оце є 4, бери. А далі життя покаже»,- відповів Б.Мунтян і був прав. Ми з ним домовилися, викупили ту площадку, і на тому місці був побудований автоскладальний завод, який випускав продукцію і давав роботу і заробітну плату багатьом кременчужанам.

Борис Миколайович завжди був ввічливою людиною. Він ніколи казав поганого слова, але був справедливий.

Якщо десь було не так, то міг відчитати і сказати, що це не так треба робити, а по-іншому»,- розповів про Бориса Мунтяна ексдиректор Кременчуцького автоскладального заводу Микола Черниш.

Нинішній голова наглядової ради заводу дорожніх машин Микола Динилейко згадує, що прийшов працювати на завод у 1985 році і Борис Миколайович тоді працював головним інженером.

«У 1987 році я став начальником відділу збуту, він був головним інженером. У 1988 році він став директором, то в нас була вже пряма співпраця…  Це був жорсткий керівник, але справедливий. Цей період такий був коли ми працювали достатньо нормально, але в 90-х роках уже все ж пішло на спад. І в тій ситуації, яка була в державі, на заводі, то потрібно було контролювати кожну копійку, кожен час, кожну хвилину, кожну тонну металу і Борис Миколайович в ті часи проявив себе справжній керівник, талановитий інженер…

Коли він на початку 2000-х залишив посаду керівника підприємства, він ще турбувався, цікавився про підприємство. Він став головою наглядової ради і працював до 2011-го року»,- розповів Микола Данилейко.

Теплі спогади про Бориса Мунтяна, під час прощання журналістам, розповіли і інші колишні та теперешні керівники міста та підприємств.

Квіти до труни цього дня поклали міський голова Кременчука Віталій Малецький із своїм першим заступником Володимиром Пелипенком, колишні голови районів Андрій Коваленко та Володимир Коваленко, екскерівників промислових гігантів України – «АвтоКрАЗу» Роман Черняк, заводу коліс Геннадій Леготкін, теперешній керівник АТП-15307 Юрій Кірєєв, директор парку Миру Віталій Добрунов, депутат Полтавської облради Олег Фещенко та інші.

Після прощання у палаці культури труну з тілом Бориса Мунтяна було перевезено до Новоревівського кладовища, де він знайшов вічний спокій.

Інформує kg.ua