В редакцию сайта 05366.com.ua обратилась 44-летняя вдова погибшего в ДТП 24 июля 2013 года Вагана Григоряна с просьбой опубликовать её обращение к жителям Кременчуга. Несчастная женщина целый год пытается добиться справедливости и правосудия от суда, однако ей это не удалось.
Виновника смерти её 47-летнего мужа осудили по третьей части статьи 286 УК Украины (нарушение правил дорожного движения, повлекшее смерть нескольких людей). При этом судья назначил наказание в виде пяти лет лишения свободы, хотя Уголовный Кодекс за такое деяние предусматривает от семи до двенадцати.
Мало того, по статье 135 УК Украины (умышленное оставление без помощи человека, пребывающего в состоянии, опасном для жизни) 24-летний подсудимый был оправдан.
Как говорят адвокаты, при таком сроке осуждённый может выйти по амнистии уже через месяц. Этого и опасается вдова погибшего Григоряна.
Трагичности всей этой истории добавляет ещё и тот факт, что семейство Григорян более десяти лет ждали появления наследников, и вот - отец погибает не по своей вине за несколько месяцев до рождения своего первенца.
По просьбе Ларисы Григорян мы публикуем её «Обращение к СМИ» на языке оригинала.
"24 липня 2013 року близько 02 год. 30 хв. Прокопчук Дмитро Ярославович вбив мого чоловіка Григорян Вагана. Вбивство сталося з-за того, що Прокопчук Д.Я. випробовуючи долю в «русскую рулетку», в нетверезому стані, на шаленій швидкості зіткнувся з автомобілем Mercеdеs, за кермом якого був мій чоловік. Я залишилася без коханої людини, а мій чоловік навіть не побачив довгоочікуваного сина.
25 березня 2014 року Крюківський районний суд виніс шокуючий для мене вирок: Прокопчук Д.Я. за ч. 3 ст. 286 КК України отримав 5 років позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 135 КК України взагалі був виправданий. Чому вбивця двох осіб отримав таке мале покарання? Відповідь на це питання я отримала відразу після оголошення вироку. Мені повідомляли, що батько засудженого Прокопчук Ярослав Дмитрович висловлювався в певних колах, що я не зможу добитися справедливості, у нього є «великі покровителі», «все куплене» і «взагалі його сина звільнять з-під варти і він виїде до Німеччини».
На телевізійному каналі «1+1» був сюжет про те, що Кременчуцький пологовий будинок сама корумпована установа на України серед подібних. Близько 15 років Кременчуцький пологовий будинок очолює Прокопчук Ярослав Дмитрович. Прокопчук Ярослав Дмитрович має великі корупційні зв’язки в медичній сфері і має достатньо фінансових можливостей завдяки тим «поборам», які існують в пологовому будинку. Для свого сина Прокопчук Я.Д. найняв адвоката, який за родом своєї колишньої діяльності «тісно співпрацював» з експертними установами і суддями.
Зіставивши всю інформацію, я починаю сумніватися в об’єктивності нашого правосуддя.
Про те, що Прокопчук Д.Я. є мажором і він зухвало в стані сп’яніння грав з іншими молодиками в «русскую рулетку» вказано в місцевих засобах масової інформації (роздруківки я додаю до цієї заяви). На судових засіданнях всі присутні дивилися записи з камер відеоспостереження, на яких чітко видно, що Прокопчук Д.Я. декілька разів на великій швидкості їхав по вулиці Шевченка, повертався проти руху і знову мчав на великій швидкості, поки не став винуватцем ДТП. Сам Прокопчук Д.Я. говорив, що він переплутав педалі. Як суд може вірити такій нісенітниці, якщо за 95 метрів до місця ДТП мається «лежачий поліцейський», на якому засуджений, з його слів, загальмував, а вже потім примудрився розігнати автомобіль за 95 метрів до швидкості 118 км./год. переплутавши педаль «газ» із педаллю «гальма». Коли «переплутує педалі» твереза особа, вона обов’язково відразу тисне на гальма. П’яний – міг би і далі тиснути на газ, що і сталося.
Ще в липні 2013 року, через декілька днів після вбивства, місцеві засоби масової інформації зробили висновок про те, що Прокопчук Д.Я. отримає найменше покарання за вбивство. Я розуміла, що батько Дмитра зробить все, щоб син уникнув справедливого покарання, але не сподівалася, що суди у нас настільки заангажовані. Я, як громадянка України, як дружина вбитого чоловіка, як мати дитини, в якої забрали батька, звинувачую суддю та експертів до вчинення ряду злочинів, які призвели до такого вироку і звернулася із відповідними заявами до Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України.
Суд не прийняв до уваги пояснення і свідчення співробітників ДАІ Акіменко М.М. та Акіменко О.М., фельдшера Мініна В.О., медичної сестри Буряк А.О., лікаря Малик О.О., картку виклику швидкої допомоги та картку первинного огляду Прокопчука Д.Я., з яких вбачається, що відразу після ДТП Прокопчук Д.Я. знаходився у стані алкогольного сп’яніння. Але, чомусь, за результатами експертизи спирт або наркотичні засоби в крові у Прокопчука Д.Я. не виявлені. Я вважаю, що експерт надав завідомо неправдивий висновок. В свою чергу суд прийняв висновок експертизи крові, яка була взята з порушенням Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС № 400/666. У відповідності до п. 1.8. вказаної Інструкції, у разі дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у вищезазначених закладах охорони здоров'я. Суд не досліджував, чому працівниками ДАІ не було проведено огляду на стан сп'яніння. Суд не вчиняв дій щодо встановлення обставин дослідження крові, так як експертиза чомусь проводилася не відразу, а через 7 днів і тривала 5 днів. Крім цього, незрозуміло чому кров відбиралася не працівниками наркодиспансеру, а черговим лікарем міської лікарні? Чому працівник ДАІ не був присутній під час відбору крові? Чому експертиза проводилася лише через 7 днів після її відібрання і протягом 5 днів? Чи правильно кров зберігалася? Чому крові відбиралася лише в одну ємність, тоді як повинна була відбиратися в дві? Таких «чому», на які суд не звертав увагу - дуже багато.
Під час слухання справи було встановлено, що Прокопчук Д.Я.:
1) покинув місце ДТП і пішов до найближчого місця проживання своїй родичів;
2) початково повідомив не про ДТП, а про отримання травм в результаті його ж побиття хуліганами;
3) особисто повідомив фельдшеру швидкої допомоги про вживання ним в цей день алкогольних напоїв;
4) з метою приховати вчинений злочин змінив місце знаходження трупа Яреська С.О., помістивши його на водійське місце в своєму автомобілі.
Всі ці обставини прямо вказують, що Прокопчук Д.Я. був при повному розумі і свідомо вчиняв такі дії з метою приховування злочину і уникнення відповідальності. Невже особа, яка не здатна в повній мірі усвідомлювати свої дії, могла б правильно оцінити обставини і вжити заходів, які могли б дати можливість уникнути відповідальності.
Але, експертиза встановила, що «в період часу, до якого відноситься інкриміноване Прокопчуку Д.Я. протиправне діяння, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України, останній виявляв ознаки вираженого астенічного синдрому в гострому періоді черепно-мозкової травми, внаслідок чого не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними». Лише з огляду на цей висновок, суд прийшов до думки про необхідність виправдати Прокопчука Д.Я. за ч. 1 ст. 135 КК України.
Я вважаю, що експерт надав неправдивий висновок.
У зв’яку з таким несправедливим вироком суду у мене не залишається іншого виходу як просити засоби масової інформацій провести незалежне журналістське розслідування зазначених вище фактів та надати громадського розголосу цій ситуації.
З повагою, «09» липня 2014 року Григорян Л.Г."