На даний момент ДЦП - це невиліковна непрогресуюча хвороба, яка діагностується в дитячому віці. В Україні проживає понад 30 тис. осіб, хворих на цю недугу. Оскільки підтверджених методів лікування не існує, говорять про реабілітацію - пожиттєву підтримку організму людини за допомогою фізичних вправ, масажів, процедур тощо.
Реабілітація дітей з ДЦП має важливу особливість - вона повинна починатись якомога раніше, навіть якщо ще немає діагнозу, але є підозра на затримку розвитку у малюка.
Чому рання реабілітація так важлива?
Дуже важливо починати реабілітацію в перший рік життя дитини з двох причин:
-
висока пластичність мозку дитини: мозок активно розвивається, здорові ділянки беруть на себе частину функцій пошкоджених;
-
висока швидкість розвитку опорно-рухового апарату: вага дитини майже потроюється за перший рік життя, м'язи та кістки швидко ростуть, щоб почати виконувати такі складні активності как сидіння, повзання, ходьба. Але при наявності надмірного тонусу, спазму в м’язі, він буде перешкоджати росту кістки, спричинювати її викривлення. Так формуються вторинні ускладнення, яких можливо було б уникнути, зменшивши спастичність м'язів шляхом масажу.
Принципи реабілітації хворих на ДЦП
До принципів реабілітації відносяться: ранній початок, регулярність, систематичність, безперервність, поступовість та індивідуальний підхід.
Загальні підходи до реабілітації хворих на ДЦП
1. Фізична реабілітація
Фізичні вправи за різними методиками з додатковим навантаженням та без в поєднанні з масажем - основа реабілітації людини з ДЦП протягом усього життя.
2. Логопедична реабілітація
Оскільки крім рухової функції пошкоджується мовленнєва - важливою є постійна робота з логопедом.
3. Психологічна реабілітація
Порушення психічних процесів має місце в 50% випадків, тож заняття з психологом, а для дітей - також з корекційним педагогом, допомагають загальному процесу відновлення та розвитку дитини.
4. Соціальна реабілітація
Можливість навчатися з іншими дітьми, спілкуватися, працювати разом з іншими людьми - це те, чого дуже не вистачає людині з ДЦП. Зараз наша держава робить певні кроки, щоб змінити ситуацію: відкриваються інклюзивні школи та садки, формується безбар’єрне середовище для пересування містами. Приватні підприємства також розвивають послуги для людей з особливостями розвитку: відкриваються реабілітаційні центри для дітей та дорослих. Звісно, що поки що цього недостатньо.
Отже, ДЦП - важка невиліковна хвороба, реабілітацією якої потрібно займатися уже життя.