Як батьки можуть відмовитися від носіння шкільної форми дитиною і не бути замордованими педагогами?

Громадське об’єднання «Батьки SOS»стверджує, що від носіння форми в школі можна відмовитися.

Шкільна форма – носити чи ні? Найзапекліші бої ведуться серед захисників різних поглядів.

Одним це нагадує радянські часи, позбавляє дитину особистості та можливості формувати смаки у одязі. Інші вважають, що всі мають бути однакові і попри високу ціну на шкільну форму наполягають на носінні її. Але як би там не було, той хто проти цього має законні підстави не примушувати дитину вдягати форму і не купувати дороговартісний одяг.

І варто тут пояснити, що багато педагогів у Кременчуці наполягають на дотриманні форми, або хоча б сурового класичного стилю.

Тож що пропонує громадське об’єднання, тим хто проти? Написати заяву на ім’я директора з наступним обгрунтуванням прямо дослівно:

«Оскільки дитина проводить у школі понад 7 годин на день, враховуючи таке навантаження, ми вважаємо недоцільним одягати дитину в класичному стилі і залишаємо за собою право одягати дитину в зручний для неї одяг, що не буде заважати руховій активності на перервах, не викликатиме відчуття дискомфорту і втоми, допоможе дитині почуватися комфортно впродовж тривалого сидіння на уроках і тому не відволікатиме від навчання.
За положеннями статті 53 Конституції України право на освіту гарантовано кожному (частина перша); держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (частина третя). Право на освіту гарантується кожній людині на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України. Визнання права кожної людини на освіту відповідає, зокрема, Загальній декларації прав людини (стаття 26), Міжнародному пакту про економічні, соціальні та культурні права (стаття13).

Рішенням Конституційного Суду у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України "держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах"(справа про доступність і безоплатність освіти) вирішено:

- доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права; 
- безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України.

Статтею 8 Конвенцією про права дитини (20 листопада 1989 року) (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року) {Конвенцію ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 } чітко зазначено:
1. Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
2. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.

Ст. 12 Конвенцією про права дитини передбачено , що Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Ст.16 Конвенцією про права дитини передбачено, що жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

П.2 ст.28 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції.

Низка підзаконних нормативних актів національного законодавства також передбачає охорону прав дитини, зокрема: у відповідності до п.74 Постанови від 27.08.2010 року №778 “Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад» - учні (вихованці) закладу мають гарантоване державою право на доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти у державному та комунальному закладі; повагу людської гідності, вільне вираження поглядів, переконань; і т.д. П.90 вищезазначеної Постанови визначено, що батьки та особи, які їх замінюють, є відповідальними за здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, їх виховання і зобов'язані: виховувати у дітей повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Також зазначаємо, що посилання на Указ Президента від 12 червня 1996 р. N417/96 "Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти" Постанову Кабінету Міністрів від 22 серпня 1996 р. N 1004 Київ “Про запровадження шкільної форми для учнів середніх закладів освіти” є протизаконними, оскільки ці НА передбачали затвердження зразків шкільної форми, яких до теперішнього часу немає та суперечать міжнародним зобов’язанням України, передбаченим статтею 7 “Угода про текстиль та одяг СОТ а саме: Угода, Міжнародний документ від 15.04.1994” передбачено процес інтеграції: для покращення доступу до ринків виробів та одягу – зменшення або скасування нетарифних бар'єрів, а також спрощення митних, адміністративних та ліцензійних формальних процедур; забезпечити застосування політики справедливих та рівних торговельних умов щодо текстильних виробів та одягу; запобігати дискримінації імпорту в секторі текстилю та одягу при вживанні заходів з міркувань загальної торгової політики.

Щодо посилання на виконання норм Статуту зазначаємо наступне: Наказом МОН від 29.04.2002 року №284 затверджений примірний Статут загальноосвітнього навчального закладу, яким у п. 3.4 “Учні зобов’язані” передбачено: дотримуватись правил особистої гігієни – будь-яких інших посилань на зобов’язання носити шкільну форму немає. (http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/v0284290-02)
П.4.6 примірного Статуту загальноосвітнього навчального закладу передбачено що директор навчального закладу забезпечує права учнів (вихованців) на захист їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства.

Враховуючи вищевикладене, просимо Вас забезпечити безпечне та комфортне перебування у навчальному закладі нашої дитини та не здійснювати тиск за відмову від шкільної форми.

В іншому випадку ми будемо змушені звернутись до органів прокуратури та суду за захистом наших прав та прав нашої дитини.

З повагою…»

Варто додати тільки те, що сама міністр освіти Лілія Гриневич зазначила, що закон не має вказівок щодо носіння шкільної форми. Але вона наголошує, що дитину не можна відсторонити від навчання за одяг. Але при всьому одяг має бути зручний та корисний. І батьки відповідають за зовнішній вигляд дитини. У той самий час питання про введення шкільної форми можуть підніматися на батьківських нарадах і при спільній підтримці можливо введення форми за бажанням.