Працівниця вагонного заводу виганяє матір на вулицю

У Кременчуцькому районі в селі Білецьківка рідні діти (Микола Репецький та дочка Тетяна Булах) виганяють матір на вулицю. Вони говорять, щоб жінка йшла "під паркан", або просто закинула за шию зашморг. 60-річна жінка подала до суду, щоб законно отримати свою частку в будинку, в якому прожила 40 років. Утім, всі суди вона повністю програла і тепер, навіть не знає, як жити далі. Жінку позбавили будь-яких прав на майно, розповіла виданню сама потерпіла Варвара Репецька.     

За її словами, в цьому приватному будинку вона прожила 40 років. Там же вона й зареєстрована всі ці роки. Варвара потрапила до цього будинку, коли вийшла заміж за свого чоловіка Якова Репецького. Жили всі разом: вона, чоловік та свекруха. Згодом, вже у законному шлюбі народилися двоє дітей: син Микола та дочка Тетяна Булах (дівоче прізвище Репецька).

У 1995 році подружжя розлучилося. Причина - домашнє насильство з боку чоловіка. Утім, чоловік і дружина залишилися разом жити в цьому ж приватному домоволодінні, а свекруха померла у 2002 році. 

Жінка разом із дітьми жила в будинку, а чоловік – у прибудові. З часом, донька вийшла заміж і переїхала до свого чоловіка у квартиру. Тоді, Варвара залишилася проживати в будинку з сином. 

Вже дорослі діти, 40-річний син Микола та 37-річна Тетяна заявили матері, що вони від неї відмовляються. Чоловік зробив дарчу на сина й доньку – 50% на 50%. Будь-яких прав власності матір позбавили. При цьому, її почали просто виганяти з дому та створювати жахливі умови для проживання: забрали льох, відрізали на вулиці світло, не підпускають до газового лічильника, викопують посаджені троянди, а ще грозяться залишити без води (без доступу до скважени). Жінка працювала все життя й має 40 років трудового стажу.  

«Ні було й року, щоб я не працювала. Маю безперервний трудовий стаж. Діти мої рідні, виховувала їх, ростила, вивчила. Паралельно займалася городом, так як живемо у селі, то з року в рік обробляли землю, вирощували овочі та фрукти. Ще мали свиней, корів. Завдяки цьому, змогли вивчити сина в академії. Чоловік мій вживав алкоголь, а коли почав бити мене, ми з ним розлучилися. Тепер, через те, що ми не в офіційному шлюбі, мене позбавили права на частку майна. Куди мені йти? Я пенсіонерка, рік тому зробили операцію, досі лікуюся, потребую допомоги. Як я робила, все консервувала та привозила, була потрібна. А коли я захворіла, то сталася ця вся ситуація. Чоловік через вживання алкоголю нині має тяжке захворювання... Дочка й вчора, 10 вересня, приїжджала, й говорила, що з часом мене виженуть з будинку», - розповіла виданню Варвара Репецька. 

З початку, діти: Микола та Тетяна говорили жінці, що хоч вона й немає права власності, може спокійно просто жити в будинку. Згодом, коли Варвара знову звернулася за допомогою до юриста, діти почали говорити, що вони виженуть матір на вулицю і їх не хвилює, де вона проживатиме.  

Спілкуватися з журналістами діти відмовляються. Їм телефонували навіть з програми «Говорить Україна». Усе – марно. Самій матері вони говорять, що куди б вона не зверталася, вона не досягне нічого.  

За словами відомого кременчуцького адвоката Жанни Лисенко, оскільки діти кровні, матір має право на компенсацію. 

«Вона ростила й забезпечувала дітей не лише до їх повноліття, 18 років, а й після. Дочці допомагала, коли та вже була заміжня. Приїжджала до неї у Пологовий будинок із продуктами, постійно передавала їй новоствореній родині консервацію, овочі та фрукти з городу», - розповідає адвокат. 

Крім цього, до того, як дочка вийшла заміж, у них весь час був спільний побут. Це ж життя. Один йде з роботи, заходить у магазин й купує хліб, крупи, м'ясо. Інший – приносить якусь побутову хімію, чи купує ліки. Спільне проживання є спільне проживання. Коли дочка вийшла заміж, мати все одно подовжувала передавати вирощені нею ж самою овочі та фрукти з городу. Також, Варвара переконує, що передавала дочці кошти в якості подарунків на побутові речі: постільну білизну, посуд, і т.д. Тобто, все було так, як і в інших сім’ях. 

«Минулого року Варвара пережила операцію і нині вона потребує сторонньої медичної допомоги, - говорить Жанна Лисенко. – Їй постійно потрібно ставити уколи, допомогу в цьому вона просить сусідів. Рідні ж діти не хочуть цього робити. Та зараз виникла ситуація, коли дочка приїжджає й виганяє сусідку, яка приходить ставити уколи. Тобто, вони створюють умови, щоб жінка, або померла, або, якщо їй щось не подобається, збирала сумку та йшла геть», - підсумувала адвокат. 

Нині, Варвара здаватися не збирається та планує знову відстоювати свої права в суді. Але, на правосуддя в нашій країні дуже не сподівається та має зібрані ліки й теплі речі про всяк випадок. 

Адвокат додала, що хоч будинок і належав свекрусі, яка померла, Варвара робила добудови та ремонт. Всі ці матеріали, які вона купувала для будинку, мають бути оцінені. А 40 років спільного проживання та «піднімання дітей на ноги», мають щось та й значити. Насамперед, жінка може й має право розраховувати на компенсацію не лише від дітей, а й від чоловіка - за тіж самі будівельні матеріали.