Дитина і насилля: як захистити та що треба знати батькам

Ми знову підіймаємо тему насильства над дітьми. Чимало матеріалів вже написано, але ситуація в залишається напруженою. Про поведінку батьків у разі насилля пише НУШ.

На питання відповідали психотерапевт Євгеній Тичковський та інструктор із безпеки, президент Федерації крав мага й засновник проєкту “Krav Kids” Антон Фарб.

За словами Антона Фарба, дітям слід пояснювати як ділити дорослих на тих, кому можна довіряти, а кому - ні.

Довіряти можна: 1. батькам; 2. знайомим дорослим, яких дітям представили батьки (сусіди, педагоги).

Якщо хтось каже: “Це наша з тобою таємниця від мами з татом”, то діти мають обов’язково розповідати батькам.

Друга категорія: незнайомі дорослі, з якими не можна комунікувати. Навчіть дитину розвернутися і піти, якщо на вулиці до причепився незнайомець. Не слухати: "Там твоя мама, вона сказала покликати тебе", "Допоможи мені..." і тд.

Поясніть її, що треба кликати на допомогу поліціянтів чи працівників яких закладів, якщо за нею йде чи чіпляється незнайомий дорослий.

Навчіть дитину домашньої адреси й номеру телефонів батьків. Вона має знати це "на зубок". Щоб там не казали, але сексуальна освіта потрібна для дитини. Так вона розумітиме, до чого її схиляють.

Дитина має вміти говорити "ні" незнайомцям, якщо пропонують солодощі, просять врятувати кошеня, допомогти тощо. Перевіряйте дитину через своїх знайомих. Повторюйте це постійно, адже діти забувають все за тиждень.

Пояснюйте як виглядають неадекватні люди (п'яні, нетверезі, безхатченки), звертайте увагу дитини на особливості поведінки дорослих - погладжування частин тіла дитини, обійми, непевна хода, запах алкоголю, хворобливий блиск в очах тощо. Вчіть дітей триматися подалі від них. Показуйте дітям таких людей.

Гарна звичка - повідомляти про місцеперебування. Йде додому - пише де йде, прийшла - написала, вийшла на гуртки - написала.

Як варіант - налаштувати GPS-трекери, через які батьки знають, де перебуває дитина. Це браслети або в телефоні. Радять дитині дати ще й кнопковий телефон як запасний. Давайте в кишеню свисток, підліткам - газові балончики. Поясніть коли та як ними користуватися.

Купіть 2 балончики та на вулиці у вихідний покажіть як ним користуватися: куди направляти, під яким кутом.

Тривожні дзвіночки

Лікар-психотерапевт Євгеній Тичковський пояснив про види сексуального насильства. Це пестощі проти волі, згвалтування, розповіді про секс, перегляд фотографій чи фільмів із сексуальним змістом, примушування до проституції, зйомки в порнографічних фільмах.

За його словами, діти інколи навіть не усвідомлюють, що є насильством.

Ознаки жертви сексуального насильства

1. Зовнішні: синці та подряпини.

2. Відігравання подібних ситуацій з сексуальними сюжетами серед малих дітей.

3. Зміна поведінки. До прикладу, дитина була тихою й раптом стала бунтівною й некерованою. Або навпаки.

“У моїй практиці був випадок, коли дитина все підпалювала: скатертини, штори. Пів року було незрозуміло, що з нею. Якось у мене під рукою була глина і я запропонував зліпити свої страхи й розмалювати їх. Дитина виліпила статеві чоловічі органи. Коли я запитав, що це, вона відповіла: “Такі черв’ячки залазять у мене в туалеті”. І тоді почала розповідати: коли мама й тато йдуть на роботу, старші хлопці з двору пропонують так “гратися”, - пояснив психіатр.

Схильність до завдання собі шкоди - пірсинги, порізи тіла, тату. Спроби не демонстративного самогубства.

Інтроект насильника. Роблять зло, шкоду, стають забійкуватими - вони діють, як насильник. Це працює як помста.

Гострі реакції на стрес:

1. Кошмарні сновидіння, амнезія (людина забуває певні фрагменти з моменту травми), дереалізація, деперсоналізація.

2. Флешбеки й інтрузії. Флешбеки – це коли в уяві неочікувано з’являються картинки насильства; інтрузії – це спогади про насильство. Також дитина може не розуміти, у якій реальності вона перебуває. Як наслідок, може виникнути множинна особистість.

3. Панічні атаки, нав’язливі думки або соціофобія. Наприклад, якщо насильником хлопця був чоловік, то людина може боятися чоловічих колективів. Може бути порушення харчової поведінки: анорексія (брак апетиту), булімія (підвищене відчуття голоду), орторексія (прагнення правильно харчуватися). До того ж може виникнути залежність від алкоголю, наркотиків або ігор.

Це захисні механізми психіки у відповідь на тяжку травму. У 75% дітей є ПТСР у різних проявах.

Що робити?

Виявляти зміни в поведінці дитини, бо сама вона не розповість.

Батьки мають травму другої хвилі, коли дізнаються про трагедію. Симптоми можуть виникати ті ж самі, що й в дитини. Часто це виявляють вчителі.

Батьки мають так почати розмову, що дитина не відчувала, що її засуджують. Поговорити з дитиною, знайти підхід. Не кричати, не плакати, не звинувачувати її.

Звернутися до поліції.

Знайти спеціаліста-психотерапевта, який спеціалізується на роботі із сексуальною травмою. Без цього дитина не зможе сама подолати і забути це. Але може бути й так, що дитина замикається в собі, тоді вона сама переживе це й через пів року-рік можливо захоче поговорити.

“Треба також розуміти, що на цьому етапі психолог може бути тільки підтримкою. Але він не може зразу достукатися до дитини, бо вона, найімовірніше, увімкне захисний механізм і закриється від усіх. Тоді до неї не достукається ніхто. Дитина зазвичай відкривається через пів року або рік, і тиснути на неї не можна”, - говорить психіатр.