«Лікарі душевні. Наші, полтавці!»

В пацієнтки Тамари С. 1964-го року народження з села в Карлівському районі Полтавської області під час первинного огляду виявили лейкоплакію. Втім, первинний діагноз не підтвердився, а сама пацієнтка каже, що має лише поліп, який їй показано видалити.

«Я сама маю стосунок до медицини, працюю в сільській амбулаторії. Аж ось у липні мені потелефонували з Полтави, сказали: збирайте, пані, дівчат, до вас приїде мобільна гінекологічна бригада», — розповідає Тамара С.

Дівчат довго запрошувати не довелося — чутка про лікарів, що самі приїдуть до села, рознеслася дуже швидко. Сам населений пункт чималий, щонайменше 500 мешканців, і проблем в жінок вистачає, каже пані Тамара. Оголошення роздрукували на дошку, розкидали в групу села у Facebook, ще й усно передали всіма «активними каналами» (а в селі це, каже, працює найкраще) — тож коли на екваторі літа до села завітала бригада, до неї вишукувалась справжня черга. Прийшли ті, кому було треба найбільше, навідались жінки, хто давно не проходив обстеження — а у селі таких кожна третя, каже Тамара С.

«Бригада приїздила до нас двічі. Перший раз в липні, другий — уже в середині листопада. В них машина непогано укомплектована технічно, щоправда, немає апарату УЗД, що, звісно, є недоліком — вони лише могли дати нам направлення зробити ультразвук в сусідній Карлівці, це десь 25 кілометрів звідси, — розповідає Тамара С. — А прийом вели прямо в мене в амбулаторії — в нас і крісло зручне є, і інше устаткування. От тільки лікарів не було».

Повторний прийом лікарі провели в середині листопада, тоді до села приїздив не тільки лікар-гінеколог, а й кардіолог. Відтак, черга вишикувалася вже на проведення ЕКГ — послухати серце і провести діагностику зголосився дуже багато хто.

Пані Тамара ділиться подробицями: усім, кого лікарі обстежували і в кого було знайдено бодай маленьку підозру на хвороби, завели спеціальні картки. Туди внесли і контакти, щоб тримати зв'язок. Саме по собі обслуговування було безкоштовним — лікарі привезли з собою і гінекологічні набори (дзеркальця, пелюшки, рукавички тощо), і медикаменти. Їх, каже, також роздавали всім, кому робили призначення, безкоштовно. А коли вже зібралися їхати до Полтави — залишили пані Тамарі частину своїх запасів пігулок та мазей: роздати тим жінкам, кому конче потрібно.

«Я й сама обстежилася. Розумію, що це дуже важливо, бо й сама дотична, бачите. Тим більше, що самі лікарі — приязні, душевні люди. Наші, полтавці! Врешті-решт, в мене знайшли тільки один поліп. Мені його треба видалити і все: нічого складного і страшного в тому нема, — розповідає Тамара. — Мені все докладно пояснили, що робити, щоб не погіршилася якість життя. І сказали: "поїдете, видалите, тільки не забувайте” ».

Щоправда, допоки пацієнтка до Полтави так і не навідалася: сімейні справи, каже, не дозволяють. Їхати ж 70 кілометрів — дорога займе день, і ще якийсь час доведеться провести в самій Полтаві, витратити на відновлення. Тамара обіцяє: обов'язково поїде до міста, щойно випаде слушна нагода. А поки — готується до операції морально.

Додамо, що мобільні гінекологічні бригади та гінекологічні кабінети безбарʼєрного доступу працюють у рамках заходів гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за фінансової підтримки Європейського союзу (ЕСНО), Міністерства закордонних справ Данії, Канади, Франції та Республіки Корея.