У Кременчуці прощаються із командиром кулеметного відділення Дмитром Марковим

Остання шана Герою і спогади, які залишаться про нього серед друзів, однокласників чи просто знайомих...У перший день листопада 2024 року у Кременчуці прощались із захисником України, який долучився до лав ЗСУ у 2022 році.

Люди із букетами квітів йшли в міський палац культури, аби попрощатися із кременчужанином Дмитром Марковим.

Червоні - червоні гвоздики, жовтні троянди, фіолетові хризантеми... Остання шана Герою і спогади, які залишаться про нього серед друзів, однокласників чи просто знайомих...

"Солдат Марков Дмитро Сергійович 1988 року народження. Народився та проживав у місті Кременчук, неодружений, дітей не мав. Навчався у загальноосвітній школі No26, працював на автокразі. Призваний на військову службу під час мобілізації 3 грудня 2022 року, а загинув 22 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Цукурине, Покровського району, Донецької області. Займав посаду командир кулеметного відділення", - така офіційна інформація про захисника України від військовослужбовця із позивним "Лиман".

За цими скупими рядками і військова звитяга, і суворі солдатські будні під час цієї жорстокої війни... І те, що мати не обійме сина і місце Дмитра завжди буде порожнім за дружнім столом.

"Це був мій товариш, знайомий з ним вже понад 15 років. Був порядною, доброю людиною. Ніколи в житті він мене не підводив, ніколи в житті я від нього не чув ніяких поганих слів про інших людей. Дуже добре Дмитро ставився до своєї мами. Дуже любив її, цінував. Як то кажуть, війна забирає найкращих. Світла йому пам'ять",- говорить Валерій.

Чоловік говорить, що зустрічав Дмитра Маркова уже коли він служив у лавах ЗСУ і приходив у відпустку.

"Я його зустрів, він каже: "Я воював, зараз знаходжуся вдома, у нього відгул був чи відпустка. Потім навесні знову його побачив, тоді говорив, що воює", - слова Валерія.

Пригадує, що товаришували, коли Дмитро навчався у ВПУ №7, а він - у залізничному технікумі.